Глибоцький районний суд Чернівецької області затвердив угоду про визнання винуватості особи у підробленні сертифікатів про вакцинацію (№715/2332/21 від 02.11.2021)

Суд встановив, Особа на лазерному принтері роздрукувала сертифікати про вакцинацію міжнародного зразка. Чоловік не був вакцинованим. Він вніс до сертифікату відомості про вакцинацію засобом «Пфайзер-Біон». Та на документах підробив підписи чорною кульковою ручкою. Таким же чином він виготовив сертифікат про вакцинацію для своєї – невакцинованої – дружини.

Згодом, підроблені сертифікати він пред’явив на контрольно-пропускному пункті. Однак, підробку виявили. Було встановлено, що місцева обласна клінічна інфекційна лікарня (печатку якої він роздрукував) міжнародне свідоцтво про вакцинацію ні йому, ні його дружині не видавала.

У штатному розписі лікарні взагалі немає посади лікаря-терапевта. Та не працює особа зазначена на сертифікатах.

Медичний персонал даного закладу не проводить вакцинацію населення. Доступу до бази даних вакцинованих осіб не має та згідно нормативних документів такі не уповноважені видавати міжнародні свідоцтва про вакцинацію.

Визнаючи свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних проступків обвинувачений уклав угоду про визнання винуватості із прокурором. Сторони погодилися з призначенням йому покаранням у виді 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн. (за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.358 КК України) і 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст.358 КК України).

При поглинанні менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді штрафу – 150 НМДГ, що становить 2550 гривень.

Отже у цій справі:

Врахувавши розкаяння особи, позитивну характеристику та відсутність судимостей, а також – те що за п.1 ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (а кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 та 4 ст. 358 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків) та перевіривши всі необхідні обставини – суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив узгоджене покарання підроблювачу – штраф 2550 грн.

сертифікат про вакцинацію

Проєкт Закону про внесення змін до статей 286 та 286-1 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель людей надійшов до Парламенту 01 листопада.

Проєктом закону № 6240 пропонується внести зміни до статей 286 та 286-1 Кримінального кодексу України за порушення ПДР (ДТП). Метою поданого законопроекту, як це зазначено у Пояснювальній записці до нього, є забезпечення безпечної обстановки під час керування транспортними засобами та зменшення рівня завдання шкоди здоров’ю та життю людей.

Наразі відповідальність встановлена на рівні з 3 до 8 років позбавлення волі. Законопроектом санкція встановлюється від 5 до 8 років позбавлення волі. У разі, якщо це спричинило загибель кількох осіб законопроектом пропонується збільшити термін покарання з 5 до 10 років позбавлення волі до з 8 до 12 років позбавлення волі та забороною керувати транспортними засобами довічно.

ДТП
ДТП

Пропонується за порушення ПДР України збільшити до від 8 до 12 років позбавлення волі.

Якщо загинуло декілька осіб, то підвищити до з 12 до 15 років з позбавленням права керувати транспортними засобами довічно.

Посилення відповідальності за нетверезе водіння, які приймалися раніше.

1 липня 2020 року набув чинності Закон від 22.11.2018 № 2617-VIII, яким запровадився інститут кримінальних проступків. Зокрема, кримінальним проступком стало управління транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп’яніння.

Кримінальний кодекс доповнено ст. 286-1. Відповідно до якої караються штрафом від 17 000 до 34 000 грн. І позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років наступні порушення:

– керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

– передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

– відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

– вживання водієм транспортного засобу після ДТП за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування.

Ті самі дії, вчинені повторно, – штраф до 51 000 грн з позбавленням права керування т/з від 2 до 3 років.

16 лютого Верховна Рада України посилила відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння. За відповідний законопроєкт в другому читанні та в цілому проголосували 325 законодавців.

Цим законопроєктом внесли зміни до КУпАП, до Кримінального кодексу, а також законів “Про дорожній рух” та “Про національну поліцію”.

Професійна допомога та консультація адвоката з військових питань

Консультація адвоката стосовно призову та проходження військової служби, підстави звільнення з військової служби, хто не підлягає мобілізації,та які документи для цього необхідні.

Порядок нарахування заробітної плати та додаткових виплат військовослужбовцям, відпустки, складення рапорту, складення позову та оскарження до суду.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації

Згідно зі статтею 23 Закону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

  1. заброньовані ;
  2. визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до 6 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
  3. жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
  4. жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
  5. жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
  6. жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
  7. жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
  8. усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
  9. зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
  10. які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
  11. опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
  12. жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”;
  13. народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
  14. працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;
  15. інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в пунктах 3-11, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

  • здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
  • наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
  • жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:
  1. військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
  2. працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
  3. осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
  4. осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;
  5. жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Особи, зазначені в пунктах 1-5, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Звільнення з військової служби під час воєнного стану

  • за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
  • за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
  • у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду,. яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
  • через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
  1. у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
  2. у зв’язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
  3. у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;
  4. у зв’язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
  5. у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
  6. у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
  7. у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
  8. військовослужбовці-жінки – у зв’язку з вагітністю;
  9. військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
  10. один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
  11. військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
  12. перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

О̲т̲р̲и̲м̲а̲н̲н̲я̲ в̲и̲н̲а̲г̲о̲р̲о̲д̲и̲ в̲і̲й̲с̲ь̲к̲о̲в̲о̲с̲л̲у̲ж̲б̲о̲в̲ц̲я̲м̲,̲ я̲к̲і̲ ı̲̈ı̲̈ р̲о̲з̲м̲і̲р̲и̲ т̲а̲ п̲о̲р̲я̲д̲о̲к̲ н̲а̲р̲а̲х̲у̲в̲а̲н̲н̲я̲.̲

📌Розмір додаткової винагороди військовослужбовців визначено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану” (далі – постанова).

✅Так відповідно до п.1 виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць).

✅Військовослужбовці, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби) розмір додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

П̲о̲р̲я̲д̲о̲к̲ н̲а̲р̲а̲х̲у̲в̲а̲н̲н̲я̲ д̲о̲д̲а̲т̲к̲о̲в̲о̲ı̲̈ в̲и̲н̲а̲г̲о̲р̲о̲д̲и̲ в̲і̲й̲с̲ь̲к̲о̲в̲о̲с̲л̲у̲ж̲б̲о̲в̲ц̲я̲м̲.̲

📌Кількість днів, які військовослужбовець перебував у бою, визначається на підставі бойових наказів і розпоряджень, які видаються військовим командуванням різних структур Сил оборони.

Якщо ЗСУ, то військова частина подає до Міністерства оборони заявку на виплату грошового забезпечення. Міністерство оборони на підставі цієї заявки перераховує військовій частині гроші. Після цього військова частина зараховує ці гроші безпосередньо військовослужбовцю.

Для отримання грошей військовослужбовець має мати рахунок у будь-якому українському банку. Реквізити свого рахунку треба надати фінансовій службі військової частини.

📌Виплата грошей військовослужбовцям здійснюється у поточному місяці за попередній, тобто у травні – за квітень і т.д. При цьому військовослужбовець отримує цю суму двома виплатами:

• у першій декаді місяці отримує щомісячне грошове забезпечення, відповідно до посади і звання;

• у другій декаді місяця нараховують додаткову виплату – це 30 000 або 100 000 грн.

📌При цьому перша виплата у військовослужбовця буде однаковою кожного місяця. А друга частина виплат може відрізнятися, бо фінансова служба військової частини рахує її на підставі бойових наказів: чим більше днів військовослужбовець провів у бою, тим більшу винагороду він отримає.

📌Окремі підрозділи тієї чи іншої бригади можуть перебувати у бою у той час, як інші перебувають у пункті постійної дислокації, проходять злагодження чи виконують інші небойові завдання. Тому в рамках однієї бригади розмір виплат може суттєво відрізнятися.

❗️Якщо у Вас виникає питання щодо грошового забезпечення, спочатку ви маєте звернутись до командира чи його заступника по роботі з особовим складом. За необхідності можна також звернутися до фінансової служби військової частини.

Відпустка під час воєнного стану для військовослужбовців

Військовослужбовці мають право на відпустку під час війни за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Вона має тривати не довше 10 днів, проте у кожного військовослужбовця є до двох діб на дорогу в одну сторону. Хочу звернути увагу, що у деяких підрозділах командири забувають про цю норму – два дні на те, щоб дістатися додому. Це неправильно. Це законне право бійця, який їде у відпустку.

Під час дії воєнного стану надання інших видів відпусток припиняється. Проте є винятки. Вони стосуються родини. Жінки можуть отримати відпустку у разі вагітності та пологів. Якщо обоє батьків є військовими, – відпустку по догляду за дитиною може отримати один із них за їх рішенням: поки їй не виповниться три роки або в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, до її шестиріччя (за медичним висновком). Крім того, відпустка передбачена у зв’язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за рішенням військово-лікарської комісії.

⏳Якщо питання не вирішується таким чином, і Вам необхідна допомога адвоката пишіть мені в особисті повідомлення.

Подання апеляційної та касаційної скарги безпосередньо до судів апеляційної/касаційної інстанції.

З 5 жовтня 2021 року апеляційні скарги подаються безпосередньо до судів апеляційної інстанції в адміністративному, господарському та цивільному судочинстві.

Це пов’язано з початком функціонування підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) “Електронний кабінет”, “Електронний суд”. 

Відповідно до приписів статей 355, 391 Цивільного процесуального кодексу України, статей 297, 331 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, касаційна скарга – до суду касаційної інстанції.

Порядок подачі апеляційних скарг в кримінальному провадженні поки не змінився.

Тобто, запрацював «Електронний суд», який придумали ще в далекому 17-тому році (із прийняттям Закону № 2147-VIII від 03.10.2017)…. де можна подати будь який процесуальний документ з дому чи офісу. Однак слово «запрацював» також хочеться взяти в лапки!

Так з однією з проблем з якою я зіштовхнулась це відсутність апеляційної скарги, а саме взагалі відсутній такий шаблон заяви як «апеляційна скарга». Є апеляційна скарга в адміністративних справах, але лише тільки осіб, які не брали участь у справі…

Касаційної скарги як такої взагалі немає… тут і написати нічого…

Залишення апеляційної/касаційної скарги без руху, у зв’язку з відсутністю підпису.

Крім того, багато хто зіштовхнувся ще з однією проблемою: залишення апеляційної скарги без руху, яка подана через електронний суд та не містить підпису….

Реєстрація в Електронному кабінеті здійснюється виключно з використанням кваліфікованого електронного підпису.

З інструкціями та рекомендаціями щодо реєстрації в ЄСІТС можна ознайомитися за вебпосиланням», – зазначив КГС ВС.

Електронний підпис (ЕЦП) є обов’язковим реквізитом електронного документа, а емайл листування не може бути прийнято як допустимий доказ судом, без відповідного підпису (ВС/КГС у справі № 922/788/19 від 28 грудня 2019р.https://reyestr.court.gov.ua/Review/86717260).

Тобто, подати будь який документ через електронний суд без електронного підпису, в апріорі неможливо. Тож я завжди внизу кожного документу зазначаю “Підписано ЕЦП”.

апеляція
Звісно ж це далеко не єдина проблема, але одна з найперших які попали в моє коло зору! Хочеться вірити, що все ж таки наша держава стане «державною в смартфоні», а не лише на папері чи в кодексах.
Тому ще раз наголошую, як кажуть лікарі «не займайтесь самолікування», звертайтесь до кваліфікованих адвокатів, аби поновити Ваше порушені права та інтереси вчасно і якісно!

Суд засудив двох злодіїв до читання

Суд, присудивши злодіїв до читання, не вийшов за межі власних суддівських повноважень при зобов’язанні засуджених прочитати книги. 

Вирок суду від 20 жовтня 2021 року опубліковано в Єдиному держреєстрі судових рішень. Це дуже неординарне, я б сказала креативне рішення.

19-річний і 23-річний крадії мають прочитати твори Марка Твена, Джека Лондона і Тараса Шевченка.

Під час судового засідання, чоловіки сказали, що майже нічого не читають і з курсу шкільної літератури нічого не пам’ятають.

Також суд зазначив думку письменника Федора Достоєвського, про те, що «перестати читати книги – значить перестати мислити», тож читання певних книжок для обвинувачених буде стимулом для мислення і пізнання світу.

19-річний зловмисник – одружений і має власну дитину, але не має завершеної навіть середньої освіти, працює різноробочим. Його старший колега виріс у школі-інтернаті, закінчив аграрне училище і також працював різноробочим.

Суть справи: два чоловіка 19-ти і 23-х років, намагались вкрасти автомагнітоли із залишених на арештмайданчику машин. Ініціатором злочину був старший чоловік – щоб отримати гроші на проїзд додому у такий спосіб. Молодший чоловік погодився стати спільником.

Чоловіки перелізли через паркан арештмайданчика і викрали автомагнітоли із двох незачинених машин.

Один із них увімкнув ліхтарик – через його світло зловмисників помітила охорона, тож вони залишили рюкзаки з украденим та кинулись тікати. Однак крім викраденого в рюкзаках залишилися їх документи. Один із них вирішив повернутись на місце злочину, де його і затримала поліція. Згодом знайшли і другого чоловіка.

Висновок

Обидвом злодіям було призначено покарання у вигляді позбавлення волі терміном на 3 роки з відтермінуванням виконання вироку на 1 рік.

Упродовж цього часу засуджені повинні періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи, а також “дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, а саме прочитати такі твори: 1) повість (за іншими виданнями роман) «Пригоди Тома Соєра» 1876 р., автор Марк Твен 2) роман  «Пригоди Гекльберрі Фінна» 1884 р., автор Марк Твен 3) пригодницька повість (за іншими виданнями роман) «Біле Ікло» 1906 р., автор Джек Лондон 4) вірш Тараса Шевченка «Минають дні, минають ночі…» 1845 р”.

Цікаво чи буде подана апеляційна скарга….. буду слідкувати.

Вирок набрав законної сили 22.11.2021, тож виконують вирок і читають….

вирок